Спорт новости в ОдессыУ маячню про щасливе радянське суспільство вірили не всі. А от висловлювали свою думку – одиниці. Тих, кого не можна було залякати, визнавали психічнохворими і на роки ховали за стінами спеціалізованих психіатричних установ по всьому Союзу. Але найстрашніша була в Україні.
За що могли відправити на примусове лікування до психіатра? Та елементарно – достатньо відкрито говорити правду про злочини СРСР. Ще варіант – не хочеш служити в радянській армії? Теж божевільний!
Читайте також: Згадати Все. Табу та заборони в Союзі
А найпопулярніша версія божевілля – український націоналізм. Відомого дисидента Анатолія Лупиноса заарештували за читання поезії Тараса Шевченка. Він 11 років промучився у низці психіатричних лікарень Союзу. І це був єдиний варіант змусити людину мовчати.
Анатолій Лупинос
Каральна психіатрія була кращим засобом уникнути відкритого судового процесу. Де людина може відкрито висловлювати свої впевнення. Коли все ж такі суди були, то зали заповнювали люди підготовлені,
– сказав психіатр Борис Херсонський.
Головним завданням каральної психіатрії – закрити рота. Адже навіть у зонах найстрогішого режиму наші дисиденти знаходили спосіб говорити.
Визнавали неосудність тільки, якщо затриманий дасть свідчення про своїх побратимів, до прикладу, хто сприяв поширенню самвидаву в Україні,
– зазначив історик Олег Бажан.
У 70-х роках завдяки ще одному українському дисиденту Леоніду Плющу про каральну психіатрію дізнався весь світ. Столичного математика визнали божевільним через його правозахисну діяльність. Режим наочно демонстрував – не виступай, бо будеш покараний, а також не перетинай межі. Спробувати переселитися за кордон із найпрекраснішої країни світу – теж божевілля.
Леонід Плющ
Скільки часу ув’язнені перебували у психіатричних лікарнях – дивіться у програмі.
источник: 24tv.ua
SEO продвижение в Одессе
