Режисер Дзиґа Вертов завжди був незручний для керівництва кіностудій. Коли просили сценарій, він запевняв, що працюватиме без нього. Як і без акторів, декорацій та костюмерів. Це було занадто експериментально як на 20-і роки минулого століття. Москва таких новацій не сприймала, тож режисер переїхав на українські землі і саме тут відзняв 2 культові стрічки, які заклали основи сучасного кіномонтажу.
Дзиґа Вертов, згодом відомий також як Денис Абрамович і Денис Аркадійович Кауфман, народився у родині польських євреїв в 1895 році в Польщі у Білостоці. Тоді це місто було частиною Російської імперії.
Читайте також: Українець, чиї картини входять до списку найдорожчих полотен світу
Навчався Дзиґа в музичній школі, Петроградському психоневрологічному інституті та Московському університеті. Згодом – працював у відділі кінохроніки, був укладачем-монтажером журналу про кіно.
З переїздом Вертова в Україну розпалася група “Кінокі”, керівником якої він був. Але саме в Україні почалися одні з його найбільш успішних експериментів.
Дзиґа Вертов
“Людина з кіноапаратом” – найкращий документальний фільм усіх часів
У рейтингу найкращих документальних фільмів усіх часів авторитетне видання Sight & Sound поставило фільм Вертова на першу сходинку.
“Людина з кіноапаратом” – друга стрічка Дзиґи Вертова, створена на Одеській кінофабриці спільно з талановитим братом-оператором Михаїлом Кауфманом. Саме Михаїлу належить задум стрічки – хроніка одного дня з життя великого міста, зафіксована кінокамерою-кінооком.
Читайте також: Українець, який зробив прорив в медицині – винайшов ліки проти туберкульозу
Фільм “Людина з кіноапаратом” вийшов у 1929 році, тобто 90 років тому, а режисери й досі застосовують кіноприйоми Вертова.
Почнемо з класики – сповільнення. Вертов продемонстрував його на прикладі кидання диску. Це один із найулюбленіших прийомів у кіно, який додає сцені епічності та підсилює емоційне забарвлення.
Сповільнення у фільмі Вертова
Поділ екрана на кілька зон – зараз цього ефекту досягають завдяки монтажу, а от Вертову доводилося знімати, прикриваючи частину об’єктива. Потім прокручував плівку назад, закривав іншу частину об’єктива і знову починав знімати. У наші дні прийом застосовують для телефонних розмов, паралельного розгортання сюжету та зображення однієї ситуації з кількох перспектив.
Кілька зон в одному кадрі у фільмі Дзиґи
Стопмоушин. Коли знімають окремі кадри, а поміж цим переставляють об’єкти. З ним також працював сам Вертов. Зараз стопмоушин часто застосовують для створення анімованих мультиків та реклами.
Ефект напливу: об’єднання пустої локації з ідентичним кадром, де об’єкт поступово з’являється. Вертов використовував його, аби показати зміну часу. Зараз ефект практично не використовують, однак час від часу його можна зустріти у топових фільмах.
Ефект напливу
Через такий ефект автор хотів показати плин часу
І наостанок – подвійна експозиція. Британський інститут кінематографії в одній зі своїх статей написав, що у фільмі “Початок” Крістофер Нолан передав привіт Дзизі Вертову ось цим кадром. А надихнув американського режисера цей момент.
Кадр з фільму “Людина з кіноапаратом”
Кадр у фільмі “Початок” Крістофера Нолана
Вертова вважали справжнім диваком, йому було складно знайти людей у свою команду, тож часто працював із родичами. Оператором у “Людині з кіноапаратом” був молодший брат Михайло Кауфман, а монтувала відео – дружина Єлизавета Свилова.
Єлизавета Свилова
Дзиґа Вертов і Михаїл Кауфман
У годинному фільмі подружжя зробило 1780 склейок, при цьому середня тривалість кадра менше ніж три секунди. У наш час таку швидкість можна побачити в екшинах, але на початку минулого століття глядачам було складно сприймати відео.
Читайте також: Спочатку з нього сміялися: український художник, який підкорив усі галереї Європи
“Людину з кіноапаратом” режисер готував три роки, зйомки відбувалися в Одесі, Києві та Харкові. Вертов не мав структури майбутнього фільму, просто шукав цікаві локації. У кожному кадрі домагався естетики ліній і форм. Збереглися навіть кілька розкадровок, які Вертов готував для оператора.
Розкадровка Вертова
Заради вдалої сцени команда була ладна на все – лягти на колії, підніматись на платформі, знімати в русі.
Зйомка проходила в русі
Інколи доводилось знімати у найбільш незручних позах
І найбільш незручних місцях
Згідно з кінорейтингом, який оприлюднив Британський кіноінститут BFI 2014 року, стрічку “Людина з кіноапаратом” було визнано найвизначнішим документальним фільмом всіх часів. З більше 200 критиків і 100 фільммейкерів усього світу, які взяли участь у складанні цього рейтингу, 110 назвали найкращим документальним фільмом всіх часів українську стрічку.
“Ентузіазм. Симфонія Донбасу” – перший звуковий документальний фільм СРСР
“Людина з кіноапаратом” став останнім німим фільмом Дзиґи Вертова. Свої експерименти він продовжив у стрічці “Симфонія Донбасу”. Це перший документальний фільм Радянського союзу, який мав звук.
Читайте також: За ним полювало ФБР: український хакер, який зламав доступ корпорацій Motorola й Nokia
Шум заводів, партійні лозунги, співи на полях він переплів так гармонійно, що Чарлі Чаплін вислав телеграму зі словами захоплення. Радянські ж критики довго слів не підбирали: це не симфонія, а какофонія. А от на базі Національної кіностудії Довженка фільм “Симфонія Донбасу” було відреставровано на замовлення Держагентства України з питань кіно в 2011 році.
Кадр з фільму “Симфонія Донбасу”
“Симфонія Донбасу” – перший документальний фільм СРСР, який мав звук.
Ці дві роботи – “Людина з кіноапаратом” і “Симфонія Донбасу” – світ оцінить через багато десятиліть, а для нас вони стануть ще й якісною кінохронікою кінця двадцятих років, яка задокументувала життя простих людей та вплив комуністичного ладу на країну.
источник: 24tv.ua