Спорт новости в Одессы
Тема євроатлантичної інтеграції України після зміни влади не зійшла на другорядні позиції в інформаційному полі. Під час своєї інавгураційної промови президент Володимир Зеленський запевнив, що співпраця України з НАТО набуде практичної форми. “Потрібно не розповідати про стандарти НАТО, а творити це”, – сказав глава держави.
У липні цього року генеральний секретар Альянсу Єнс Столтенберг планує відвідати Київ. Кореспондент ТСН.Тиждень Андрій Цаплієнко взяв інтерв'ю у офіційного представника НАТО Роберта Пшчела. У розмові він запевнив, що Альянс будує довгострокові партнерські стосунки з Україною, тому підтримка надаватиметься, але Київ має забезпечувати зміни в усіх сферах суспільного життя.
– “Роберте, 2014 року генеральний секретар НАТО заявив, що двері до організації залишаються відчиненими для України. Якщо війна на Донбасі не завершиться в найближчі десять років, чи збереже Україна шанс вступити до НАТО?
– Це важливе питання. Із одного боку воно складне, а з іншого – ні. Нескладне, тому що двері були і залишаються відчиненими. Союзники не змінили рішення, яке ухвалили. Рішення стосувалось і України, і Грузії. На тій зустрічі ми також дали обіцянку Північній Македонії, що та стане членом, коли змінить назву. І ми це зробили. Тому НАТО свого слова дотримується. Двері залишаються відчиненими. Бажання бачити Україну є. Воно не змінилось. Але, щоб через ці двері пройти, – потрібно отримати запрошення. А запрошення залежить від різних аспектів, які пов’язані з домашньою роботою. Було багато країн, які працювали-працювали і чекали на запрошення. По-друге, існують різні умови, які пов’язані з безпекою. Врешті-решт це рішення політичне, а НАТО – це організація, яка була так і залишилась, де рішення ухвалюються тільки на основі консенсусу. До цього процесу потрібно підходити не песимістично, не ура-оптимістично. Треба реалістично.
– Здається, ми говоримо про політичні стандарти, а я хочу запитати про те, як впливає на шанс вступити до НАТО війна на Донбасі. Чи вступить Україна до НАТО або не вступить, якщо війна триватиме?
– Мені на це запитання дещо незручно відповідати, бо я звичайний чиновник. А рішення ухвалює не чиновник, а столиця. Кожна країна, якій слід ухвалити таке рішення, обговорює різні елементи, включаючи і політичні, і двосторонні. Було різне, але принципи для НАТО фундаментальні. Для нас це дуже важливо. Вирішувати будемо тільки ми і ця країна. У цьому сенсі політика третьої країни впливати не може. А такі спроби робились і робляться, щоб ускладнити цей процес. Це не матиме вирішального значення. Але це частина реальності. Додам важливу річ: наші відносини з Україною дуже довгострокові, масштабні у різних царинах. Це і питання планування, підготовки, стандартизації, вивчення мов тощо. Жоден із цих елементів не має негативного впливу на безпеку України і навпаки. Усе, що ми робимо у межах чесного партнерства, має позитивне значення для безпеки України.
– Роберте, Ви використовуєте шкільну термінологію про “невивчені уроки” тощо. Отже, які уроки треба засвоїти Україні, які помилки треба виправити, щоб вступити до НАТО? Бо часто-густо слова про “невивчені уроки” виглядають як привід, аби відкласти прийняття України до цієї організації, до НАТО.
– НАТО – це не чисто військова організація. Ми військово-політична організація. Якщо говоримо про питання цінностей, то це і стандарти у системі правосуддя, боротьба з корупцією. Те, що стосується військової теми, то йдеться про стандартизацію. Ми не очікуємо, що країна-претендент на вступ, буде вже з цим. Але ми очікуємо підвищення стандартів. Все відомо. НАТО допомагає Україні. Немає такого, що ви зробіть, а потім приходьте. Ми партнери. Давайте будемо чесними, Україна пішла вперед, а потім через різні причини десь повернулась назад. Є питання довгостроковості. Все в інтересах України, а союзники, які розглядають кандидатуру України, все це вивчають. Ми не перебуваємо в пункті, коли Рада НАТО обговорює – партнерство, реформи дуже важливі і з точки зору безпеки, і перспектив.
Україна у стані конфлікту. Не Україна розпочала його. Є жертви. Є політичне співробітництво. НАТО дуже сильно ставить запитання, включаючи дії РФ, коли українські моряки досі утримуються у в'язниці. Ми піднімаємо ці питання. Звичайно, завжди можна трошки більше очікувати від сусідів – це нормально. Найголовніше, що всі члени НАТО таку підтримку надають.
– Роберте, від Бухарестського саміту НАТО в 2008 році Росія вимагала 100%-вої гарантії що, Україна не вступить до НАТО. Я думаю, небажання відпустити Україну, небажання дати Україні стати членом НАТО призвело до анексії Криму та війни на Донбасі. І от станом на тепер, чи розглядає НАТО Росію як противника чи, принаймні, як загрозу?
– Ми не називаємо жодну країну противником чи ворогом. Але ми можемо сказати, що багато дій, включаючи те, що Росія вчинила в Україні, мілітаризація, використання хімічної зброї у Великій Британії, спроби впливати на політичні процеси в країнах НАТО, це не дії країни, яку ми можемо вважати як свого партнера. Немає в цьому нічого оригінального, адже Росія проти будь-якого в принципі розширення НАТО. Україна – у хорошій компанії. Ми всі сподіваємось, що м’яч на боці Росії, зокрема, в мінському процесі. Треба опитимістично дивитися вперед. Проблеми існують, але Україна може розраховувати на НАТО як на надійного партнера. Союзник – це використовується для членів НАТО, але, напевно, Україна – дуже міцний партнер. Для нас безпека України важлива. Це не питання якоїсь політичної коректності.
Розмовляв Андрій Цаплієнко
источник: tsn.ua
SEO продвижение в Одессе
