Аркадій Бабченко: біографія відомого журналіста

У поліції повідомили, що тіло журналіста в крові виявила його дружина. Аркадій Бабченко “помер” у кареті швидкої допомоги дорогою до лікарні. Однак насправді це була операція українських спецслужб, щоб затримати організаторів та з’ясувати замовників вбивства.

Читайте також: Хто такий Борис Герман: усе, що відомо про ймовірного замовника вбивства Бабченка

Військовий

Бабченко родом із Москви. У 18-річному віці, у 1995 році, був призваний в армію, брав участь у першій чеченській війні. Демобілізувався за 2 роки.

Брав участь у “відновленні конституційного ладу” на території республіки Чечня. Служив у військах зв’язку. Що говорили – робив, куди наказували – йшов, що вішали – ніс, на що саджали – їхав, у що показували – стріляв. Хоча толку від цього не було ніякого. Минулося без поранень і нагород. У 1997-му демобілізувався,

– описував сам Бабченко цей період свого життя.

Аркадій Бабченко під час першої чеченської війни (фото з Facebook-сторінки Аркадія Бабченка)

Згодом закінчив юридичний факультет Сучасного гуманітарного університету.

Та вже з початком другої чеченської війни підписав контракт зі Збройними силами РФ, брав участь у “контртерористичній операції” в Чечні. Демобілізувався у 2000 році і зайнявся журналістикою.

Читайте також: Воскресіння Аркадія Бабченка: як інсценували “вбивство” журналіста та чому це важливо

Журналіст

Шлях у журналістиці Аркадій Бабченко почав з “Московського комсомольця”, де був військовим кореспондентом. Також був кореспондентом програми “Забытый полк” для низки каналів. Співпрацював з численними газетами, журналами і передачами. 

Згодом пішов працювати в “Новую газету”. Був у Південній Осетії у 2008 році як військовий кореспондент. Із початком війни на сході України працював військовим кореспондентом на Донбасі.

Аркадій Бабченко на Донбасі, Карачун, 2014 (фото з Facebook-сторінки Аркадія Бабченка)

Військова служба далася взнаки у журналістській діяльності – у будь-який критичний момент Бабченко завжди зберігав холодний розум. Його колега з “Нової газети” Ілля Азар пригадує про Аркадія таке: 

У Києві в день масової бійні. Я на Інститутській, вже не такий зелений, але все одно ох**ваю від того, що мимо вниз носять трупи, а вгору наполегливо повзуть самогубці з дерев’яними щитами, і десь поруч чітко свистять кулі. Ти теж тут, наверх не йдеш (як деякі фотографи), але абсолютно спокійно міркуєш, що так, це снайпери, але, судячи по звуку, там, де ми стоїмо, безпечно. Хоча, може, і ні.

Бабченко активно висвітлював події Революції Гідності, грудень 2013 (фото з Facebook-сторінки Аркадія Бабченка)

З жовтня 2017 року до цих днів Аркадій Бабченко вів програму “Prime: Бабченко” на кримськотатарському телеканалі ATR.

Читайте також: “Аркадія в студію”: реакція соцмереж на “воскресіння” Бабченка

Започаткував проект “Журналістика без посередників”.

Письменник

Бабченко є автором книги “Війна одного солдата”, збірки оповідань “Алхан-Юрт” та інших книг. Він одним із перших описав сучасні російські війни в художньому стилі і є одним із засновників сучасної воєнної прози. Книги Бабченка перекладено 16-ма мовами і видано в 22 країнах світу. Був лауреатом кількох літературних і журналістських премій.

Чому покинув Росію

Будучи критиком російської влади, Бабченко неодноразово зазнавав переслідувань в Росії. Зокрема, у березні 2012 року проти нього було порушено кримінальну справу за пост про можливу тактику мітингувальників “за чесні вибори”.

Бабченко послідовно звинувачував російську владу у розв’язанні війни на сході України. На початку 2017-го року почалася справжня травля журналіста в Росії після того, як він опублікував у соцмережах пост про катастрофу Ту-154 над Чорним морем. Журналіст висловив думку, що артисти, які летіли в Сирію, недостойні жалю. Після цього йому почали надходити серйозні погрози, і Бабченко вирішив виїхати із сім’єю з Росії. Спершу переїхав до Праги, а коли там закінчилася віза, перебрався в Україну, працював тут на телебаченні.

Читайте також: За що в Росії ненавидять Аркадія Бабченка

Ось пост Бабченка, у якому він пояснює усі мотиви і причини переїзду:

Чому Аркадій Бабченко виїхав з Росії: дивіться відео

Бабченко про смерть

Аркадій Бабченко усіма силами і думками хотів жити. Рік тому на сайті The Question він відповів на запитання “Чи страшно померти зараз?” (повний текст читайте за посиланням). “Помирати завжди страшно. І двадцять років тому, і зараз, і, підозрюю, навіть через сто. Тільки страшно по-різному”, – писав журналіст. В кінці своїх роздумів він констатував:

До сорока років взагалі стаєш обережніше. Я ось, наприклад, вже третій рік не можу змусити себе знову поїхати на війну. Свого часу я був хорошим солдатом. Я дійшов до цієї стадії. А зараз я поганий солдат. Я жити хочу більше, ніж померти.

А в день своєї “смерті”, у своєму пості на Facebook, Аркадій розповів про свій “другий день народження”. У цей же день чотири року тому він не зміг сісти у вертоліт разом з Кульчицьким, який потім збили проросійські бойовики.